Леся Українка — без перебільшення одна із найвизначніших постатей в історії української літератури. Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком.
«На свій вік це геніальна жінка... в кожнім її слові я бачив розум та глибоке розуміння поезії, освіти та людського життя».
(М. Павлик)
Постанова Верховної Ради України "Про відзначення 150-річчя з дня народження Лесі Українки"
25 лютого 2021 року виповнюється 150 років з дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) - видатної української письменниці та громадського діяча, однієї з центральних постатей національної культури. Враховуючи винятковий внесок Лесі Українки у розвиток української літератури, у культурне, освітнє та суспільно-політичне життя України, Верховна Рада України постановляє: 1. У лютому 2021 року урочисто відзначити на державному рівні 150-річчя з дня народження Лесі Українки. 2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України: у місячний строк з дня прийняття цієї Постанови утворити організаційний комітет з підготовки та проведення заходів щодо відзначення на державному рівні 150-річчя з дня народження Лесі Українки... читати далі >>>
(джерело: сайт "Законодавство України. Верховна Рада України")
Детальна біографія Лесі Українки
ЛЕСЯ УКРАЇНКА (ЛАРИСА КОСАЧ) (1871-1913) Лариса Петрівна Косач народилась 25 лютого 1871 року в місті Новоград-Волинському (тепер Житомирської області) в інтелігентній, «літературній» родині. Її мати, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач, — письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка (її поезію й оповідання для дітей українською мовою добре знали в Україні), була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько — високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки Лесі минули на Волині: у Новограді-Волинському (1871 - весна 1879), Луцьку, в селі Колодяжне, що під Ковелем. У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім’ї, це домашнє ім’я стало літературним псевдонімом) — Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював з І. Франком.Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла. Він допомагав їй як літературний критик і фольклорист. Дитячі роки Лесі минали на Волині, у краю предковічних соснових борів, таємничих лісових озер, росистих лук. Дівчина росла веселою і жвавою. Серед ровесників виділялась здібністю і працьовитістю.
(джерело: сайт "Українська Література")
Косач Ольга Петрівна. Мати видатної письменниці Лесі Українки
Косач Ольга Петрівна (уроджена Драгоманова, літ. псевдонім Олена Пчілка; 29.07.1849, Гадяч — 4.10.1930, Київ) — поетеса, автор прозових та драматичних творів, перекладач, науковець, фольклорист, етнограф, публіцист, видавець, громадська діячка. Косач Ольга Петрівна народилася 29 липня 1849 року в містечку ГадячіПолтавської губернії нині Полтавської області в сім'ї Петра Драгоманова. Дитинство пройшло в Гадячі. У 1861 р. її визначають на навчання в Київський зразковий пансіон шляхетних дівчат пані Нельговської, який вона закінчила у 1866 році. Завдяки отриманій освіті і чудовому вихованню, блискуче володіла французькою і німецькою мовами, добре знала зарубіжну і російську літературу, грала на фрортепіано. Вона пишалася своїм козацько-гетьманським родом Драгоманових (первісне значення слова "драгоман" - перекладач, урядовець для справ дипломатичних). "В нашій драгоманівській сім'ї, - згадувала Ольга Петрівна, - збереглася пам'ять про те, що пращур нашого роду був заволока з Греччини, по національному походженні таки грек; служив він драгоманом при гетьманському уряді, за гетьмана Богдана Хмельницького, в Чигирині"... читати далі >>>
(джерело: сайт "Полтава історична")
Біографія М. П. Драгоманова. Дядько видатної письменниці
Драгоманов Михайло Петрович (30 (18) вересня 1841, Гадяч, Полтавська область - 2 липня (20 червня) 1895, Софія) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист, громадський діяч. Один із організаторів "Старої громади" у Києві. Доцент Київського університету (1870-1876). Після звільнення за політичну неблагонадійність емігрував до Женеви, де очолював осередок української політичної еміграції (1876-1889). Професор Софійського університету (1889–1895). Батьки М.Драгоманова, дрібнопомісні дворяни, нащадки козацької старшини, були освіченими людьми, поділяли ліберальні для свого часу погляди. «Я надто зобов’язаний своєму батьку, який розвив у мені інтелектуальні інтереси, з яким у мене не було морального розладу і боротьби...» — згадував пізніше Михайло Петрович. З 1849 по 1853 рік юнак навчався в Гадяцькому повітовому училищі, де, з-поміж інших дисциплін, виділяв історію, географію, мови, захоплювався античним світом. Продовжував своє навчання допитливий хлопець у Полтавській гімназії... читати далі >>>
Люди, які оточували майбутню письменницю, назавше сформували у ній високе почуття мистецтва, допомогли розвинутись її природному таланту. Вони прищепили дівчинці прагнення до знань та любов до Батьківщини. З родиною Лесі Українки спілкувалися драматург та корифей українського театру М. Старицький, відомий музикант М. Лисенко; видатний український культурний діяч М. Драгоманов доводився письменниці дядьком. Під впливом освічених людей, що оточували дівчинку, вже у дев'ять років Леся Українка почала писати вірші. Перші публікації поезій Лесі з'явилися, коли їй було тринадцять. З кожним роком непересічний талант дівчини розкривався та вдосконалювався. Важкі випробування, що сформували сильну і непересічну особистість, почалися ще у дитинстві письменниці. Захворівши на туберкульоз, талановита дівчина навіть не могла відвідувати школу. Проте вона не зламалася під тиском обставин, здобула різнобічну освіту вдома: її навчали батьки, друзі родини, зокрема М. Драгоманов. Саме родина сприяла освіті і вихованню Лесі, коли вона була дитиною, і підтримувала її протягом усіх випробувань, У результаті Леся Українка знала багато мов, літературу, філософію... читати далі >>>
Оскільки в Російській імперії будь-яка громадська активність була заборонена, кожна спроба в цьому напрямку ставала нелегальною й революційною. В 1897 – 1900 роках Леся Українка перекладала українською мовою твори європейської соціал-демократичної літератури, щоб дати матеріал для самоосвіти українським соціал-демократичним гурткам.Період найбільш активної участі в революційному русі припадає на 1902 – 1903 роки, коли, перебуваючи в Сан-Ремо (Італія), Леся Українка веде листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена». В той час Леся Українка готувала твір під назвою «Наше життя під царями московськими», який на сьогодні не знайдено. Після революції 1905 року з’явилися деякі можливості легальної громадської праці. В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів: у відкритті публічної бібліотеки було відмовлено, а участь Лесі Українки у «Просвіті» розцінювалась як компрометуючий факт і для Лесі особисто, і для цілої організації... читати далі >>>
(джерело: сайт "Кабінет-музей М. П. Драгоманова")
Дитинство Лесі Українки та його вплив на творчість письменниці (за поезіями "Мрії", "Як дитиною, бувало...")
Люди, які оточували майбутню письменницю, назавше сформували у ній високе почуття мистецтва, допомогли розвинутись її природному таланту. Вони прищепили дівчинці прагнення до знань та любов до Батьківщини. З родиною Лесі Українки спілкувалися драматург та корифей українського театру М. Старицький, відомий музикант М. Лисенко; видатний український культурний діяч М. Драгоманов доводився письменниці дядьком. Під впливом освічених людей, що оточували дівчинку, вже у дев'ять років Леся Українка почала писати вірші. Перші публікації поезій Лесі з'явилися, коли їй було тринадцять. З кожним роком непересічний талант дівчини розкривався та вдосконалювався. Важкі випробування, що сформували сильну і непересічну особистість, почалися ще у дитинстві письменниці. Захворівши на туберкульоз, талановита дівчина навіть не могла відвідувати школу. Проте вона не зламалася під тиском обставин, здобула різнобічну освіту вдома: її навчали батьки, друзі родини, зокрема М. Драгоманов. Саме родина сприяла освіті і вихованню Лесі, коли вона була дитиною, і підтримувала її протягом усіх випробувань, У результаті Леся Українка знала багато мов, літературу, філософію... читати далі >>>
(джерело: сайт "УкрЛіб")
Вінчання Лесі Українки у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці
25 липня 1907 року у церкві Вознесіння Господнього на Деміївці вінчалася видатна українська поетеса Лариса Косач (Леся Українка) з Климентом Квіткою. І цей історичний факт неодноразово рятував Храм від знищення в часи войовничого атеїзму... читати далі>>>
(джерело: блог бібліотеки "Деміївська")
Громадська активність.
Оскільки в Російській імперії будь-яка громадська активність була заборонена, кожна спроба в цьому напрямку ставала нелегальною й революційною. В 1897 – 1900 роках Леся Українка перекладала українською мовою твори європейської соціал-демократичної літератури, щоб дати матеріал для самоосвіти українським соціал-демократичним гурткам.Період найбільш активної участі в революційному русі припадає на 1902 – 1903 роки, коли, перебуваючи в Сан-Ремо (Італія), Леся Українка веде листування з Феліксом Волховським у Лондоні та Михайлом Кривинюком у Празі. Темою листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена». В той час Леся Українка готувала твір під назвою «Наше життя під царями московськими», який на сьогодні не знайдено. Після революції 1905 року з’явилися деякі можливості легальної громадської праці. В червні 1906 р. Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де вона опікувалась бібліотекою. Ця її діяльність уже в листопаді 1906 р. звернула на себе увагу царських жандармів: у відкритті публічної бібліотеки було відмовлено, а участь Лесі Українки у «Просвіті» розцінювалась як компрометуючий факт і для Лесі особисто, і для цілої організації... читати далі >>>
(джерело: сайт "Леся Українка")
Сім'я Косачів у Дніпропетровську
Сім'я Косачів у Дніпропетровську. Дніпропетровськ розташований далеко від Волині – малої батьківщини Лесі Українки, але він безпосередньо пов’язаний з історією її родини. Відомий історик і перший директор Дніпропетровського історичного музею, академік Дмитро Яворницький протягом усього життя підтримував дружні стосунки з родичами поетеси. Він листувався з її матір’ю, письменницею Оленою Пчілкою, яка вперше побувала в Катеринославі ще 1891 р. Пізніше, коли жив у в місті на Дніпрі, Д. Яворницький клопотав про влаштування молодшої доньки Олени Пчілки Ольги Косач-Кривинюк на службу в патронаж Катеринославської земської управи. Своє життя сестра Лесі Українки пов’язала з Катеринославом на цілих десять років – тут вона жила з чоловіком і маленьким сином Михайлом. Будучи лікарем, займалася амбулаторним прийомом хворих і, з обов’язку служби в земстві, влаштовувала долю дітей-сиріт. У той же час вела активну громадську роботу, спрямовану на відродження української культури, була берегинею архіву творів сестри, а згодом стала її біографом. Ольга Косач-Кривинюк дружила і з Дмитром Яворницьким. Їх теплі стосунки збереглися після її від’їзду з губернії 1921 р. Сама Леся Українка у Катеринославі була тільки проїздом, під час подорожі до Криму 1891 р. Вона побувала на дніпровських порогах, які згадувала у своїх творах. З Д. Яворницьким Леся познайомилася пізніше, у Єгипті. Так склалося, що 1910 р. історик подорожував по Греції і Близькому Сходу. Він хотів побачити будівлі, в яких розташовувалися музеї, щоб використати вподобаний проект для будівлі нового музейного приміщення у Катеринославі. У той же час в Єгипті відпочивала Леся Українка... читати далі >>>
(джерело: сайт "КолоКрай")
Заслуги Лесі Українки
Леся Українка різко розширила традиційні жанри української літератури. Вона також принесла нові образи - з Давнього Єгипту (В дому роботи), давньоєврейської історії (У полоні, На руїнах), періоду раннього християнства (Руфін і Прісцілла, Адвокат Мартіан), європейського Середньовіччя (Роберт Брюс, Стара казка). У роботах на тему національно-визвольної боротьби з'являються нові образи борців за волю, незалежність, свободу України (поема Самсон, поетичний цикл Сльози-перли, Невільницькі пісні, Триптих, Оргії). Основними джерелами творчості Лесі Українки стали її власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з'явилися надзвичайно прекрасні по глибині ліричності, душевного драматизму і психологізму твори. Вона вдосконалила формальні можливості української поезії, розвинула естетичні концепції літератури, розширила жанрові і стилістичні можливості поезії, прози, драматургії... читати далі >>>
(джерело: сайт "КорреспонденТ.net")
Цікаві факти з життя Лесі Українки
Всі хто цікавиться життям Лесі Українки, знають що це не її справжнє ім’я, а її звали Лариса Петрівна Косач. Але мало хто знає, що у родині поетесу називали по-різному і Лариса , Леся, Зея, Мишолосія. Якщо з першими двома іменами зрозуміло, то іншими двома не дуже. Справа в тому, що Зея – це сорт кукурудзи, а поетесу називала так мати, порівнюючи її зі стебелиною кукурудзи, така тонка і тендітна. Мишолосія – це ім’я, яке складалося з двох імен Міша і Леся, як ми знаємо, то Михайло був братом Лесі Українки. Леся була досить освіченою дівчиною, вона могла розмовляти на кількох іноземних мовах, а в 5 років навчилася грати на роялі... читати далі >>>
Леся Українка писала вірші впродовж всього свого життя. Перший свій вірш вона написала, маючи всього дев’ять років, останній – у 40 років. Всього вона написала біля 270 віршів (не рахуючи поем і віршованих драматичних творів). Перша збірка її віршів – «На крилах пісень» – надрукована у Львові в 1893 році. Вона включає 69 віршів раннього періоду її творчості (до 1892 р.) і три поеми. Друга збірка – «Думи і мрії» – надрукована також у Львові в 1899 році. Вона включає 50 віршів 1893 – 1899 років і дві поеми. Третя збірка – «Відгуки» – надрукована у Чернівцях в 1902 році. Вона включає 30 віршів 1900 – 1902 років і одну драматичну поему... читати далі >>>
(джерело: сайт "Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки")
Паркова скульптура Лесі Українці встановлена на території МАУП в м. Київ. З 1951 року могила поетеси і громадської діячки Лесі Українки має статус пам'ятки історії національного значення. Пам'ятні дошки встановлені: Меморіальна дошка Лесі Українці в Берліні. 21 жовтня 2010 року Верховна Рада України постановила у лютому 2011 року урочисто відзначити на державному рівні 140-річчя з дня народження Лесі Українки. Премія імені Лесі Українки: Постановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. N 372 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки» була заснована літературна премія імені Лесі Українки за найкращий твір для дітей. Премія присуджувалася щорічно починаючи з 1972 року «за глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання». 2004 року встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання»... читати далі >>>
(джерело: Вікіпедія)
Музей Лесі Українки
Влітку 1899 р. Косачі зняли помешкання на першому поверсі у правому крилі будинку, що належав відставному інженер-капітану, дворянину М. С. Хитрово. Картуш з рельєфним зображенням його родинного герба і нині прикрашає фасад особняка. Відтоді ціле десятиліття життя родини Косачів було пов’язано з цією адресою Києва: Маріїнсько-Благовіщенська, 97. Стіни меморіального будинку бережуть пам’ять про славетну поетесу. Леся Українка часом лише листовно могла розділити з рідними свої думки і почуття. Невиліковна в ті часи недуга – туберкульоз змушувала її часто виїздити на лікування, а холодну пору року проводити в більш теплих краях. У Києві поетеса бувала наїздами, виняток становлять лише осінньо-зимові сезони 1899-1901 та 1905-1907 рр., проведені в місті. З роками хвороба прогресувала, і періоди перебування на київській землі ставали все коротшими… Квартира Косачів на Маріїнсько-Благовіщенській складалася з передпокою і 5 кімнат. Тут завжди було людно: приходили друзі, знайомі, відвідувачі в справах видання журналів “Рідний край” і “Молода Україна”, редакція яких містилася в цьому ж помешканні, оскільки головним редактором цих часописів була мати поетеси Ольга Петрівна Косач ( літературний псевдонім – Олена Пчілка). Старші діти Косачів здобували освіту, працювали в різних містах і періодично, вже зі своїми сім’ями, приїздили побачитися з рідними... читати далі >>>
(джерело: сайт "Музей видатних діячів української культури")
До 150-річчя від дня народження Лесі Українки зроблена монета
